Спи, дитя моє, ти — життя моє!
Спи, дитя моє красне!
Поки сонечко не запалиться,
Поки місяць не згасне!..
Спи, дитя моє, ти — життя моє!
Тілько щастя і долі!
Будеш цілий вік, як той чорний віл,
У ярмі і неволі!
Тілько губонька залепечеться,
Слаба ніженька стане,
Слаба рученька перехреститься
Твоє горе настане.
Не підеш з дітьми, не
На пуховім пісочку,
Не прийдеш сюда, не положишся,
Не заснеш в холодочку!..
Не з дітьми підеш — панську
Поженеш ти на поле!..
Не пісок м’який — стерня
Босі ноги наколе!..
І від сонечка не
За відорану скибу;
Зав’ялить тебе в полі сонечко,
Як ту в’ялую рибу!..
І не раз сльоза із очей
На запалені груди,
І сльозу твою тілько бог
З неба видіти буде!
Станеш хлопцем ти, станеш парубком,
Тобі все їдна доля:
Череда мине, найде панщина
Їдна й тая ж неволя.
І що божий день осавула йде:
Ти вставай до роботи!..
Ти вставай, роби від
До самої
І що божий день будеш до
До роботи вставати;
Свою силоньку ні собі, ні мні,
А панам виробляти.
А там панові не вподобався,
Писарині якому,
Ноги здибають, руки
І звезуть до прийому.
Станеш голий ти у присутствії,
Як родила тя
І зачнуть тебе пани з дохтором,
Мов коня, оглядати!..
І забриють лоб — і до церкви враз,
Там присягу прокажуть;
У мундир вберуть, оружжо дадуть,
Світ навіки зав’яжуть!
Поженуть тебе в чужу сторону,
І зачнуть муштрувати,
І приказ дадуть — мову
На чужую
І наломишся, і забудеш
Свою мову рідненьку,
Спом’янеш не раз не
Свою рідную
А прийде війна — зложиш голову!..
Де і хто поховає?
Не згадає мир, не спитається,
Хіба бог спам’ятає!..
Спи ж, дитя моє, ти — життя моє!
Спи ж, дитя моє красне!
Поки світ стоїть, поки з
Враз і сонце не згасне!..
