“Передчуття — ця довга тінь в городі”

Біле каміння серед рожевого вересу— чорноголові вівці й баранивросли чорними ногами в дике узбіччя. Пасторальна симфонія: тиша, безлюддя. Підкорили вже клан Мекдоналдів:про вбивство у Ґленков нагадує тільки балада. Потвора Лох Несу…

Фонтан — чи пам’ятаєш ти фонтан,що розсипав п’янкий дурмані шуму океан? Цей день — чи пам’ятаєш ти цей день:душа дзвеніла від пісень —це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис,у тьмі самоти блиснула ти,так, як ряхтить падолист…

в перекладі Марти Евгения Мое окно В мое окно, как на

Де несмертельність, виснена у снах,що їй приносив жертву людський ґеній? Не весь помер ти. Житимеш в синах,і внуки понесуть в майбутнє ґени. І дух живий твій на папері книг,де віднайде слова твої читач твій,і, може, пам’ять…

Вночі був дощ — дзвінкий, мов радість, Дощі такі бувають Він змив зиму з міських камінних площ,очистив пам’ять від кошмару снів. Ах, скинути б з плечей журби тягар,у свіжий парк нести б насіння мрій!

…жонґлер водить пальцем по ґлобусі, а нас там нема. Віра Вовк. Триптих. Bliss was it in that dawn to be alive, but to be young was very heaven!

Непотрібні здаються змагання людей,коли станеш віч-на-віч із вічністю, з Богом,як душа вирушає в останню дорогу,як у пустку нірвани навіки гряде. На безмовну самотність — мовчазне виття —не знайти ні потіхи, ні ліку ніколи. Вчуся наново…

Є. Л. Живеш у горах. Обрій заступиливерхи високі і густі ліси.