1 min read
Слушать(AI)Величання води
Ґрунтуймо собі ніч, бо йде вода висока.
Окличники сурмлять в зелену бугилу,і ручі конюхи вже білять коням боки,і так, без поводів, пускають їх на луг.
Підрізуйте вогонь, перейнятий у спадки,розшийте житла всі і цямрини замкніть:іде вода до нас через широку кладку,кладіть до ніг її просту вербову віть.
Бо ж це все — вочевидь, як сум’яття загальне,надходини, і сплеск, і подихи устріть;і кожному в руці цвіте стебло клечальне,що хочуть, як свічки, в цвітінні відгоріть.
Прихильна будь єси до нашого днювання,до суєти суєт, до спевнених надій.
На нитці сировій заграєм величанняз присвятою себе — потульності твоїй.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Диптих
1 Мене зганьбили — серце аж пече,і гостролезе слово під плечеввігналось — під лопатку по колодку,і ближче підступились до очейбетонний стовп і тінь його І сажею чорнів навколо сніг,і рубцювались порізи дорігне на снігу, а ніби на зіницях...
На воді
Виводить місяць сині тініна шир, торовану удаль,а довкіл тебе білопінноласкавиться лунка вода Присвячуєш живкому плинусвою тривогу і тепло,лягають хвилі полохливі,як павутини на стебло Каблучка місяця черлена,маліючи, на перст лягла,а пі...
“Про зяючі дні непрожиті”
Про зяючі дні непрожиті,про дні дуплуватіна спогад лишилисякім’яхи вати Проціджуєш подих крізь неї,згортаєш, мов іграшки, дати:чужі ювілеї,свої марнотратні утрати,безглузді І тішишся думкою —все надолужити зможеш Ще рік… нехай два,і...
В оці роси
Благословен будь, день сльотавий та холодний,коли в шибки так дме, що навіть чути свист;і ти немов завис над хланями безодні,намоклий і важкий, як той дубовий лист Та чути глибину майбутньо-неземного,що аж холоне кров, і музика луна —і не сту...