Ніч у Кракові

Хмари повстяні, немов кирея,

На дахи лягли, на димарі.

Ніч, і дощ, і вулиця — над

В далечінь простують ліхтарі.

Ніч страшна, як перша ніч потопу.

В темнім небі чорні корогви,

Ґотика слов’янської Європи,

Празькі замки, краківські церкви.

В темнім небі, наче на театрі,

Сунуть із безодні, із

Обриси Карпат,

Високі Татри,

Чеські села, київські горби.

І до ранку в темряві, в пустелі,

В атомовім сяйві

Молиться сусідка із

Сива католичка з Катовиць.

Борони солдатів, мати божа,

Всі ж бо кревні, всі вони сини.

Від докорів і від куль ворожих,

І вночі від марень борони!

1968 г.