Линьте, римовані стріли,
В далеч Нової Епохи.
Тих, кому все зрозуміло,
Я не шаную нітрохи.
Їх вікова
Вчила тихенько жити.
Що їм ота Безмежність?
З неї штанів не пошити.
Ані загнать у ворота,
Ані стовкти у ступі,
Ані покласти в рота,
Ані зварити в
Зрілих думок незалежність
Це підозрілі мотиви.
Вжитись душею в
Ще не було директиви.
Скажуть такому:
Слід вшанувати
В кров розбиваючи ноги,
Він побіжить до храму.
Тіло зневаживши тлінне,
Рай занебесний вподоба
І упаде на коліна,
І набиватиме лоба.
І на причілку
Хрестик поставить
Знову йому, як нікому,
Буде усе зрозуміло.1967
