Коли понад вишками грім прогримить,
А з лісу запахне неприбране сіно
Я Бога благаю: дозволь хоч на
Побачити рідну Вкраїну.
Дітей, що уранці до школи біжать;
Зерно, що хрустить на млиновому жорні;
Багаті жнива і скупу сіножать,
В городах кущі помідорні.
Вже стріх не побачу — є шиферний дах.
І стіни із цегли, і добрі
Чому ж так незатишно в наших садах?
Чому на обличчях скорбота?
Хоч є холодильник чи навіть авто,
Та в хаті неначе дожовують сварку.
Чому?..
Нам того не пояснить ніхто
Лише запропонують чарку.
Відмовлюсь від чарки і вийду на лан
Душа вимагає молитви і посту.
Засвітиться в небі прозорий туман
І з нього сформується постать.
Породження Руського моря
Жона.
Для котрої я обернусь на росинку.
Коралі з планет одягнула вона,
З Чумацького Шляху —косинку.
Волосся за хмарами, боса
Торкає покривджене танками поле.
Від болю земного вона знемага,
Дитя пригортаючи голе.
Вслухаюсь у власного серця биття,
Пітного кашкета у пальцях тримаю.
О Нене!
Візьми моє вбоге життя
А більше нічого не маю.
