Насльозило, навіяло — шаром ропи
День, неначе віяло, склався у смужку — як не було.
В промінь протягу збилося, струмом потужним пішло.
Листя променем зшилося у широке
Хата наче на свято — немає кутків,і півні дзвінкороті викрикують двійко заучених
Миром, світлосте!» — з яблуні, з молодого
Перемішані, зв’ялені: тут плоди, там
Крізь лунку горловину прокручує час,і зернину, й пилину, і здрібнених нас.
Та склубочений вихор готує ретельно заміс,щоб розлити по формах нетанучий віск:птахо — дерево — людо — глино — зерно,аби на ніч закрить отой протяг важким валуном.***
