1 min read
Слушать(AI)Валун
Насльозило, навіяло — шаром ропи
День, неначе віяло, склався у смужку — як не було.
В промінь протягу збилося, струмом потужним пішло.
Листя променем зшилося у широке
Хата наче на свято — немає кутків,і півні дзвінкороті викрикують двійко заучених
Миром, світлосте!» — з яблуні, з молодого
Перемішані, зв’ялені: тут плоди, там
Крізь лунку горловину прокручує час,і зернину, й пилину, і здрібнених нас.
Та склубочений вихор готує ретельно заміс,щоб розлити по формах нетанучий віск:птахо — дерево — людо — глино — зерно,аби на ніч закрить отой протяг важким валуном.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Розчинені вікна
Ненатлий дух часу, усепоїдучий,розлущивши серце, облуду лишив,корогву зелену пустив на онучіі камінь, як попіл, Зостались у мізкові обриси літа,і слово «зозуля» звучить, як «зола»,лиш тіні у небі снують перелітні,та в кожній із них колись пта...
Відлітаюча земля
В країні мук, в країні страхородній,в якій лопата — перший інструмент,де в глину обернувся храм господнійі став піском несхибний постамент, —самітній дух блука в бетонних стінах,торка панелі — виходу Та все намарне: мурами країнаобнесена, а б...
Весняне сонце
Тепер навіщо, сонце, ніжності Немов й не ти мене ізрадило Відчутні весняні розбіжності,сумні твої денні Смолисті пальці позлипалися,волосся круто пересолене,п’явки очей порозповзалися —вже не зв’язати їх і
8 З крейдою в руці
1 Цей янгол протятийз крижиною в боцісвій біль вимивав золотому потоці,і шпиль, що завершував царське стремління,поглиблював янгольську муку й боління О місто в намисті містків і бруківки,золочене скрізь по хрестах та верхівках,а сподом ...
