Валун

Насльозило, навіяло — шаром ропи

День, неначе віяло, склався у смужку — як не було.

В промінь протягу збилося, струмом потужним пішло.

Листя променем зшилося у широке

Хата наче на свято — немає кутків,і півні дзвінкороті викрикують двійко заучених

Миром, світлосте!» — з яблуні, з молодого

Перемішані, зв’ялені: тут плоди, там

Крізь лунку горловину прокручує час,і зернину, й пилину, і здрібнених нас.

Та склубочений вихор готує ретельно заміс,щоб розлити по формах нетанучий віск:птахо — дерево — людо — глино — зерно,аби на ніч закрить отой протяг важким валуном.***