І широкую долину,
І високую могилу,
І вечернюю годину,
І що снилось-говорилось,
Не забуду я.
Та що з того?
Не побрались,
Розійшлися, мов не знались.
А тим часом
Літа тії
Марне пронеслись.
Помарніли ми обоє
Я в неволі, ти вдовою,
Не живем, а тілько
Та згадуєм тії годи,
Як жили
Друга половина 1848,
Косарал]
