Стоїть голубою
Осінь морська голуба,
І моря бентежна
З моєю злилася ходою.
І ясно далеко мені,
І морю далеко ясно,
Бо радісно нам і
Іти в голубому вогні.
І думать, і мріять
Про обрії нашої
Мовчать береги ясночолі,
Мовчить ясночола земля.
І хвилі в глибокому
Здіймають зелені
Іду у безсмертному морі,
І море іде у мені!..
І я відчуваю, що жив я,
Що житиму ще й живу,
Бо морю й землі не чужий я,
Бо їх я собою зову.
Бо море дало мені очі,
І простори, і висоти,
Земля дарувала турботи,
І хліба, і губи дівочі,
І ворога дарувала,1 перемог, і
Чого ж мені прикро
Себе, і землі, і моря?
Чи, може, це юність
Поки що мене баламутить,
І я сподіваюсь
Несягнене осягнути?
Чи, може, це зрілості
Мене вже сповняють в силі,
І меншає в
І море, і світ високий…1956
