Кампус

Місце життя

І місце втечі,

Місце моїх шанобливих речень,

Того, що на жарти може скидатись,

Моїх спроб з усім розібратись.

Темрява душ,

Роботизовані свідомості,

Гра в забуття,

Переповненість недовірою,

Надто скрипучі двері,

Кілогери,

Хтось скористався підключенням до системи...

Я не вірю нікому,

Але варто жити в цій дилемі.

Я не вірю людям,

Які не вірять мені,

Але потрібні елементи

Не згорять у вогні змін...

Вночі нечемні люди продають квіти,

Користуючись лексикою часів палеоліту.

Люди навколо -

То бентежники,

То чаклуни,

Хтось розквітає від голосу свого луни,

А хтось,

Попри пустий гаманець,

Шукає ключі до чужих сердець.

За дверима

Серед паперів

Долі людей вирішують випадок

Та система,

Я торкаюсь іншого світу,

Вписуючи до нього свою міфологему.

Тут стандартів не два, а тисячі,

І мовчить моє серце,

Вперше за довгі роки

Мовчить.