Позбирались дукачі,
Добре
Давай,
Мошку, загадок!»
До жидка пристали.
А жидок собі бім-бім,
Пейси
Як завдати, так завдам,
А хто не
А ті кажуть:
Не журись!
За то буде плата.
Хто не скаже, що то є,
Заплатить
Угадайте ж,— каже
Що удень чорніє,
Що біліє уночі,
А ранком
Добре!» — кажуть.
От прийшли
Гадали-гадали,
Далі бачать, що не сил,
По дукату
Що ж то,
Мошку, таке є?»
Жидюка питають.
А той:
Гирсти!
Що то є?
А я почім
Ну ж бо,
Мошку, не
Та жарти до ката,
Я і сам собі
Цілого дуката!»
