Печені яйця

Підсунувся на

Козак до дівчини,

Давай її

Дати табачини.

Але вона

Не дам, — каже,

Бо казала мати,

Що від того, часом,

Животину

Не журися, — козак каже,

Не знатимуть люди:

В мене яйця печенії

Дитини не

А чи ж правда

Печені,

А з печених то не

Не буде

Е, таке-то що не

Та ж спитай хоч тата.

Чи з печених яєць

Бувають

Бігцем дівка до матері,

Матері

Чи з печених яєць

Курча

Та ні, доню, — мама каже,

Або що за

Ет, мамухю, не питайте!”

Та із дому живо.

Дала міцно козакові

Трісла табачина,

Але ба! через

Росте табачина.

І ото вже і запаски,

Бідна, не зав’яже,

Тогди вона до

Та й матері

Тіштесь, — каже, — тепер, мамо,

Коли одурили!..

Таж печені були яйця,

А що наробили!..”