Не змірять відстані ні шепотом, ні криком;лиш нині є, вчорашнього
Кричав, кричав, неначе двері смикав:ніч безвідлунна, темрява
І видихав у целофан повітря —перетинки напружені тріщать,та від минулого лише поля магнітнізосталися, що скривлюють життя.
Вони гнуть дійсність, викривляють волюі кроки вигинають та думки,і скріплена душа в магнітнім полігне погляди залізні та
Присутність ваша в кольорі червонім,у реп’яхах, у штріпках кропиви,в смиренності державної колони,у чергах безкінечних та кривих.
Присутність ваша — лихоманка в тілі,яку не згасить власний
Обличчя, ніби маска, скрейдянілевідтворює розпачливість стару:вона заціпеніла, безголоса,мов витислось повітря із легень,ніби пітьма судомиться ще й досіі не розслабив м’язи новий день.***
