1 min read
Слушать(AI)Весна
Щодень тебе перемагаю:ім’я й накреслення твоє,що підкріпилось бростю гаюі однослівним ручаєм.
І, вочевидь, звитяжства деннізначущі лиш для самовтіх.
Джмелі літають нестяменні,продіркувавши злеглий сніг.
Пониклість сходить з рук лінивих,коли стрічають обтинач:дерева тверднуть терпеливо,тамуючи у жилах плач.
А завтра на ногах тремтячихдухмяне визріє лоша,і випурхне у день, неначелегка кульбаб’яча
Безодголосним буде поле,загусне кров на язиці,і руку боязко проколекристалик солі на щоці.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Заснув я у полі поклавши під голову камінь
Я сам-один заночував у полі:високий мур зростав на видноколі,поволі обгороджував мене;я тілом чув тяжіння неземне,тому й чіплявся за траву руками,під голову поклавши теплий камінь,що сонцем упивався цілий І стежив за роїстими зірками,виймався...
Згортання
У царстві спокою вивершувався світі птичі голоси виблискують черлено Лелеки молоді, почавши свій політ,спалахують крильми і схлипують блаженно У промені життя струмує голос твій:— Вертайтеся назад, минулі дні і птахи Загострюється к...
7 “Ой як повільно осідає сажа”
1 Малиновий лікер і сутінь І є лише «тепер» на всю світобудову Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута,малиновий ковток — і все, усе
Соняхи
Давно вже збігла хвиля жовтопіннаі рій бджолиний в простір закотивсь,упали соняхи поштиво на коліна…немов землі удосталь напились А сонце їм потилиці лиш гріє —куди ж поділись золоті вінки Ось ізурку скоро візьме вже Маріяі виб’є з голов...
.jpg "Марина Дятлова - Весна в городе")
