Щодень тебе перемагаю:ім’я й накреслення твоє,що підкріпилось бростю гаюі однослівним ручаєм.
І, вочевидь, звитяжства деннізначущі лиш для самовтіх.
Джмелі літають нестяменні,продіркувавши злеглий сніг.
Пониклість сходить з рук лінивих,коли стрічають обтинач:дерева тверднуть терпеливо,тамуючи у жилах плач.
А завтра на ногах тремтячихдухмяне визріє лоша,і випурхне у день, неначелегка кульбаб’яча
Безодголосним буде поле,загусне кров на язиці,і руку боязко проколекристалик солі на щоці.***
