Дидактичний етюд II

Все-таки непростозрубативисоку і горду смереку.

То тільки так здається,бо легко її обняти.

То вже й тобі так здається,

Але все це не так!

Обхопивисоку і горду свою смереку,і якщо вже так вийшло,що вона має впасти,зроби це сам.

Нікого не підпускай до неї,бо ти все-таки знаєш,як непросто зрубати смереку,точніше, спустити її на землю,бо знає один Бог,куди полетитьневміло зрізане дерево,спершу страшно потанцювавшина власному пні,на своєму корінні.

І дай Боже,щоб воно нікого не вбило.

Отожпригадай,як рубають у горах смереку,наперед вибравши місце,куди вона має впасти.

Отождля початку виберисмужку затерплої земліі з того бокузроби надріз і підрубай — на явір.

А з другого —з боку провалля,над яким вона стоїть,починай різати.

Не бійся,тільки не ріж до кінця,бо тоді не минути смертельного танцю.

Чуєш?

Трішки живого залиші нахили її на явір.

Потихеньку нахиляй,можеш помогти собі сокирою.

Не бійся, вона впаде.

Так як годиться.

От і все.

Тільки прошу:зроби це сам.