Я сказав собі так:
Ти не зодчий цих стін.
Ти народжений жінкою в муках, ти синнерозумний, що падав і падав”.
І було мені так: ранок, вечір — одне.
Ті забули мене, що любили мене.
Я упав.
Я зламався.
Я зрадив.
Не провал, не обвал, не сповзання, не
Я прозріння й не знав.
Я натхнення забув.
Дні і ночі зімкнулися в коло.
Доки маски міняли мої вчителідля нової маланки на рідній землі,я згадав, що скінчилася школа,і сказав собі так:
Ти не зодчий цих стін.
Тобі вистачить власних провин і колінтільки впасти, а це не поможе —забагато, кого вже ніщо не спасе.
Навіть вітер, що зносить, несе й не знесе,бо куди нас позносити,
І було мені так: ранок, вечір — одне.
Соломинка, яка ще тримала мене,стала тоншою за соломинку.
І сказав я собі:
Так було й буде так”.
І тоді розповів мені сивий вояквосени, уночі, про жінку.
Зимували вони у землі.
Не однає зимарка у горах самотня й сумна,але їм у зимарці — не можна.їм — лише у землі.
І не день і не
Та настане весна.
І настане трава.
І настане ловитва безбожна.
З ними жінка була.
У землі розплеласвою чорну косу.
І сокиру даланайгрізнішому в руки:
Не хочу.
Відітни”.
Той узяв.
Озирнувся, як тать.
Зблід.
Немов йому шию біленьку рубать.
І промовив, заплющивши
Я чесатиму сам.
Скільки треба.
Відітни” — вона плаче.
А він до весничеше косу.
Розчісує косу.
Хай усе на землі у крові і в золі —є живі і в землі!
І між ними в землівін розчісує чорноволосу.
По війні десять літ — у землі десять літзимували.
Щоб знову піднятись на світ, —розчеши чорну косу, вояче!
Настарай за ці зими на землю
Так він чеше — як плаче й не чути
Хай ніхто під землею не
Косу чеше!) Не дасть вона спати змії.
Скине іскри свої у долоні твої —ще забавиться доля з тобою!
Ти вже рвешся на світ?
Ти на цей не спіши.
Чорну косу чеши.
Чорну косу чеши.
Твердь, як смерть, над тобою з косою.
А весна захлинається!
Тепла, як грудьу землі — аж потоки над вами ревуть!
Хай ревуть.
Скоро стане їм легше —вийде жінка на сонце!
На перші громи!
Поможи їй — волосся на руки пізьми.
Хай сама в перших травах розчеше.
Що потому,
Потому нема.
Чи цікавить геройство? тортури? тюрма?
Може, зрада? відступництво?
Може,доля кожного з нас аж по нинішній час?
Міг би я розказати про кожного з нас,але це тобі не допоможе”.
