“Є різні ватри Є ватрИ”

Є різні ватри.

Є

И,що з довгими прийшли ночами.

Горять в снігах під небесамина голому джубрі гори,горять немов між нами.

Ти —по той бік полум’я.

Несилаочей від нього відвести.

Мене ти забуваєш, мила,бо думаєш лише про те,про що це вогнище захоче.

І тільки не заплющуй очі,допоки виє і мете.

Є різні ватри.

Йду до тих,що відпадали нам весною,і не між мною і тобою,а скрізь, де камінь над водоюі ми — у водах молодих.

Є різні.

Є, що до зорілюбилися, вони до ранапомерли —то ватри на Йвана,а не під снігом на горі.

Є різні.

А були й такі,які не мали б відпадати.

Та не твоя вина.

Знайшла тимоє обличчя в темноті.

Є різні.

В них свої правана серце стомлене й скажене.

Лиш мама щоб була жива.

Вона ще молиться за мене.

Є різні ватри.

Але ялюблю осінні, вечорові,коли шарпнеться голос кровів багатті мудрім, як

На Спаса,вдосвіта,в димахнавколо церкви й серця свічігоріли.

Ти і в цім сторіччіпройшла —немов по тих свічках.

А в ці осінні вечоризаносиш до комор

Ока,де скине шкіру тьма стоока,бо вже горять мої

И.