Малий у вишитій сорочці,він заглядав під всі столи.
Гонорний був, бо старші хлопціуперше в хованки взяли.
Та надійшла найбільша радість:настала і його пора,бо випало йому ховатись.
Йому — ховатись!
Гра є гра.
Малий у тлумі многолюднімтихцем прокрався до музикі заховався там за бубном —о, він облюбував тайник!
Музика грає — танець маєсвій гик і тик, а він принишк:того чекає, хто шукає.
А хто?
Хай погукає лиш.
На співи танці завернули,за північ гамір
Невже ніхто?
Невже забули?
І спати сором.
І заснув.
Коли музика стихла, стухла,його помітили.
Котрийсьіз хлоп’яків прибігі з кухляводи
Устань і
Чи, може, цицьки хочеш?
Мамизаждався?
Хай ховає в
І я побитий був словамиотих бешкетників малих.
І за слізьми, як за стіною,я затремтів од тих образ, —мов потішались наді мною.
А вінспросонняусміхавсь.
