На весіллі

Малий у вишитій сорочці,він заглядав під всі столи.

Гонорний був, бо старші хлопціуперше в хованки взяли.

Та надійшла найбільша радість:настала і його пора,бо випало йому ховатись.

Йому — ховатись!

Гра є гра.

Малий у тлумі многолюднімтихцем прокрався до музикі заховався там за бубном —о, він облюбував тайник!

Музика грає — танець маєсвій гик і тик, а він принишк:того чекає, хто шукає.

А хто?

Хай погукає лиш.

На співи танці завернули,за північ гамір

Невже ніхто?

Невже забули?

І спати сором.

І заснув.

Коли музика стихла, стухла,його помітили.

Котрийсьіз хлоп’яків прибігі з кухляводи

Устань і

Чи, може, цицьки хочеш?

Мамизаждався?

Хай ховає в

І я побитий був словамиотих бешкетників малих.

І за слізьми, як за стіною,я затремтів од тих образ, —мов потішались наді мною.

А вінспросонняусміхавсь.