Пісня про вічну молодість

Запрягти до саней чотири чалі коніі в чвал, і в чвал!

Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,аж луна відіб’єтьсявід скал, від скал.

Тріснути батогом на вітер буйнийі вдаль, і вдаль!

Наші очі далеччю гартуймо,а серце куймона сталь, на сталь.

Ударять у срібну рунь золоті копита,мов грім, мов грім.

Повними грудима будемо вітер пити,під дахом синього небанаш дім, наш дім.

Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:нема турбот!

І сонцю ми поженемо навпроти,бадьорі, радісні,в галоп, в галоп.

Запрягти до саней чотири чалі коніі в чвал, і в чвал!

Навпростець переїдемо всі перепони,здобудеможиття фінал.

Розпускають коні сиві гриви,пара з уст, мов дим.

З рвучим вітром буйногривим!

Бути вічно юним,вічно молодим!