1 min read
Слушать(AI)Джерело
Біля нього іржавіють стріли,
Що упали в некошений лан.
Біля нього жили і
Покоління полтавських селян.
Біля нього земля перерита:
Ті що впали, — такі молоді!..
І шипіли
У його прохолодній воді.
Біля нього шукатиме
Невідомого віку
А поки що поволі
Під дубком вікове джерело.
У деревах поменшало соку
Корінь висушить спека лиха.
Кажуть, що від недоброго
Кров глибинна пересиха.
Тільки бачу оту блискавицю,
Що небавом сюди
І оновить дідівську
Гляньте в небо: вона гряде!
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Хтось тисне з хмар на землю тисне люто”
Хтось тисне з хмар на землю, тиснелюто, А ми повинні небо підпирать З чужинських стріл вливається У нашу кров, коли йдемо на рать
Шлях сумління
Моя душа — це світ з материками, Де серед гір снується сто доріг Любив блукати я по них І душу від сліпих марнот беріг
Геродот і таври
Реміння, звившись, мов руда змія, Над веслами по голих спинах ляска У колеса історії своя З людської крові видобута змазка
Розум і душа
Пригадую давніх років І в серці дитячому спалах: Я плакав тому, що на мене Сніжинкою з неба упала
