1 мин
Слушать(AI)Ісход
Не забути тих днів ніколи:
Залишали останній шмат.
Гуркотіли й лякались
Під утомленний грім гармат.
Налітали зловісні птахи,
Доганяли сумний похід,
А потяг ридав: на Захід… на Захід… на
І услід — реготався Схід.
Роззявляв закривавлену пащу.
П’яний подих нудив, як смерть.
Де ж знайти нам за тебе
Серцем, повним Тобою вщерть?1920
Маланюк Євген
Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Знаю — медом сонця
Знаю — медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі — весна О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна
Степова Еллада
1 Повіє вітер з Понту Скитський Прокинеться, зітхне, і буйна
Прозріння
Всі вироки, здається, Рвучким і ярим віршем… А Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп — горою — мертво бовваніє
Серпень
Herr, es its Zeit Р М Час,
