1 min read
Слушать(AI)

Прозріння

Всі вироки, здається,

Рвучким і ярим віршем… А

Ще догнива, як здохлий бронтозавр,

І труп — горою — мертво бовваніє.

О люте стерво!

Твій посмертний

Ще мстить — смердячий, безнадійний Лазар,

Але намарне: навіть гній потух,

І тільки низом стелеться зараза.

Даремно радиться

Крикливиць та шаманів євразійських

Бо ні хороби віку, ні

Не воскрешать.

Бо сонценосним

Епоха йде молитви і огня,

Земля напнулась готикою

Й, де нині — бруд, де — парші і короста,

Дзвенітиме прозора радість дня.

Крізь гноїща, крізь цвинтарі

Буятиме нестримний рух природи,

І, замість цих калічних україн,

Рослинами зростатимуть народи.

Ще прогримить останній судний

Над просторами неладу і

І виросте залізним дубом

З міцного лона Скитської Еллади.1927

Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли
Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2025 Ryfma. All rights reserved 12+