Прозріння
Всі вироки, здається,
Рвучким і ярим віршем… А
Ще догнива, як здохлий бронтозавр,
І труп — горою — мертво бовваніє.
О люте стерво!
Твій посмертний
Ще мстить — смердячий, безнадійний Лазар,
Але намарне: навіть гній потух,
І тільки низом стелеться зараза.
Даремно радиться
Крикливиць та шаманів євразійських
Бо ні хороби віку, ні
Не воскрешать.
Бо сонценосним
Епоха йде молитви і огня,
Земля напнулась готикою
Й, де нині — бруд, де — парші і короста,
Дзвенітиме прозора радість дня.
Крізь гноїща, крізь цвинтарі
Буятиме нестримний рух природи,
І, замість цих калічних україн,
Рослинами зростатимуть народи.
Ще прогримить останній судний
Над просторами неладу і
І виросте залізним дубом
З міцного лона Скитської Еллади.1927
Маланюк Євген
Other author posts
Ave Caesar співучий серпне
Ave Caesar, співучий серпне, Августійший владарю літ Солодощ пізніх овочів терпне, Сяйво твоє все більш
Під чужим небом
1 Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки,
Д Донцову
Крик Ксенофонтових На подих простору і солі І ось реве бурунний Рабом вітрила і бусолі
Ісход
Не забути тих днів ніколи: Залишали останній шмат Гуркотіли й лякались Під утомленний грім гармат