1 min read
Слушать(AI)Не треба класти руку на плече
Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час.
Хвилини.
Дні.
Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.
Ліна Костенко
Ли́на Васи́льевна Косте́нко (укр. Лі́на Васи́лівна Косте́нко; род. 1930) — советская и украинская писательница-шестидесятница, поэтесса. Автор с
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Розділ IX Весна і смерть і світле воскресіння
Розділ IXВесна прийшла так якось несподівано Зима стояла міцно до пори Вітри війнули з півдня І тоді вонанемов у Ворсклу з’їхала з гори
Між іншим
Коли я буду навіть сивою,і життя моє піде мрякою,а для тебе буду красивою,а для когось, може, й ніякою А для когось лихою, впертою,ще для когось відьмою, коброю А між іншим, якщо відверто,то була я дурною і доброю Безборонною, несин...
Астральний зойк
Добридень, люди Вбитий на снігу,я спам’ятався в зоряній пустелі І все, що має на землі вагу,осипалось, як мертві імортелі Там, на землі, щось падало, цвіло,було рожеве, синє і зелене
На конвертики хат літо клеїть віконця як марки
На конвертики хатліто клеїть віконця, як марки Непогашені марки — біда ще не ставила штамп Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там