Коли я буду навіть сивою,і життя моє піде мрякою,а для тебе буду красивою,а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронноюні з теоріями, ні з практиками.і боліла в мене іроніявсіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,коли я захлиналась лихом,що душа між люди виходилазабинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,я просила в цьому сторіччіхоч би той магазинний мінімум:— Люди, будьте взаємно ввічливі! —і якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами:— Так багато на світі горя,люди, будьте взаємно красивими!
