1 мин
Слушать(AI)Спинюся я і довго буду слухать
Спинюся яі довго буду слухать,як бродить серпень по землі моїй.
Ще над Дніпром клубочиться задуха,і пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,червоні ружі зблідли на виду,бо вже погналось перекотиполеза літом – по гарячому сліду.
Ліна Костенко
Ли́на Васи́льевна Косте́нко (укр. Лі́на Васи́лівна Косте́нко; род. 1930) — советская и украинская писательница-шестидесятница, поэтесса. Автор с
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
І не дивуй що я прийду зненацька
… І не дивуй, що я прийду зненацька Мені ще ж побороти переляк На штурм Бастилій – просто На Сенатську
Я кину все Я вірю в кілометри
Я кину все Я вірю в кілометри —обвітрені, задихані і злі Багато їх у матінки Деметри, Котра була богінею землі
Ой ні ще рано думати про все
Ой ні, ще рано думати про все Багато справ ще у моєї долі Коли мене снігами занесе,тоді вже часу матиму доволі А поки що — ні просвітку, ні дня
Пелюстки старовинного романсу
Той клавесин і плакав, і плекавчужу печаль Свічки горіли кволо Старий співак співав, як пелікан,проціджуючи музику крізь воло Він був старий і плакав не про нас
