Юлії Б. присвячується…
Кохана моя, пробач,
Але ж серце не м’яч!
Чом словам ти не віриш,
Лиш образи говориш.
Кажеш, що я тобі “брат”,
Кращий друг. Чи не так?
Та ти мені не “сестра”,
Ти — кохана моя!
Ти розумієш — люблю!
Навіть образи терплю!
Та тобі я байдужий.
Що ж зробити я можу?
Знать, така моя доля —
Буть в твоєму полоні.
І пробач, киця, мене,
Адже я кохаю тебе!
04.04.09
© Тарасенко Віктор
