ТиШа. ТиШа.
ШаТи. ШаТи.
Щось.
Негарно мені стало.
П'янко - в'яла.
Мертва.
Квітка.
Клац.
Вогник.
Цигарка.
Дим.
Закури УСЯ Земля.
Тільки.
Тілько, не ВЕСНА.
Гидкі.
Липкі.
Ціпкі Сни.
Я вриваюся у Гри.
Запа.
За-па.
ЗАПАПА.
Моро.
Мо-ро-роЧЕННЯ.
Бризк парфумів на СЕРЦЯ.
Я не_ВІЛЬНА_я ВІВЦЯ.
Зуро.
Зу-ро.
Зуроро.
Лине речення в МИТЦЯ...
Вівця бігає злегка.
Знову. Знову.
Без Хвіста.
© Альбіна Діденко
21.03.2021.
P.S.Чому я визначила цю цікаву для себе
публікацію, як Симптом "ВІВЦЯ" ?
Що взагалі тут цікаве?
Якщо тобі читачу незрозумілі мої думки, це
НОРМАЛЬНО.
Мені моє зрозуміле:)
Все ж відкрию таємничу скарбницю до своїх
мізків, обережно можливе ОБПЕЧЕННЯ!
Вівця це натяк на образу. Але є ще і біблійна
історія, про пастуха та його отару вівців. Одна із
цієї отари відривається. Пастух все ж, знаходить її
і повертає назад до цієї отари. Всі вівці у повному
складі. Щасливі. Кінець історії.
Чомусь мені особисто не хочеться прямувати у
повному складі. Можливо мені це і не потрібно.
Ну й що, що вовк зжере мене ВІВЦЮ, але я ніколи
не дізнаюся...якщо не спробую втекти із цієї
отари.
Ось така була моя заДУМКА:)
