Пробач засинаю


Пробач мене мати, я засинаю!

Бачу квіточки у райскому гаю!

Я бачу дробину у радісний сад,

де кожному раді, і ти дуже рад,

Де не має злоби людскої,

Де поруч живуть і пани, і ізгої,

не мавши життя під війною,

хочь іноди бачать небеса над собою.

Пробач мене мати, що засинаю!

Кожна людина знайдеться у гаю,

на віки, чи так, на часи,

зникаючи швидкіше роси.

Вони не зникають, і також не вмирають..

Вони як і я, на віки засинають.

Дай Боже  покою у цьому саду!

Не плач моя мати, я скоро прийду.

Вже дорослим,підняшвшись с колін,

можливо приду не один..

Я приду, моя мати, я обіцяю,

а зараз, пробач, засинаю.

Ось сонечко зійшло над землею...

більш не побачу я ласки твоєї..

Прокинусь у ранці з великого сна,

а там вже чекає красуня весна!

Але вже не та, яку я чекаю..

Більше не бачу квітучого гаю..

Дробину я бачу, але лиш за ней,

я небачу більше людей..

Ти мати моя,чому не спинила?

Чому не обірвала ці клятові крила?

Замість дитинства, мрій і будтяя

Мені відкрилось бісове життя!

Проминуло дитинство,мамина ласка..

Все залишилось уві сні,

не засинай, бо це страшніша пастка

Ти прокинешся в житті.

Пробачити ти повинна мене мати..

Не хочу я більше на світ..

Не хочу я сісти за грати..

І все життя вихід шукати,

Щоб тобі передати "Привіт"..

Ось вже радісний сад..

Ось вже у інакший світ дробина...

Не плач моя мати, не зводи оченят

З свого маленького сина

Пробач,  але засинаю..

Не плач,  рідна мати,лише обійми..

Я кохаю тебе, я кохаю тебе,

Але засинаю...

І пробач мене... назавжди..

Посвящен моему племяннику, который умер от рака.

Участие в конкурсах

Всемирный День Поэзии
Вы можете поставить посту от 1 до 50 лайков!
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Мы используем cookies, чтобы вам было проще и удобнее пользоваться нашим сервисом. Узнать больше.