Не знаю, чому ви завжди боялисябожевільних і привидів.
Може, тому, що божевільний забагаторозказував,знаючи про вас те, що самі не знали чи нехотіли,а привид перестрівав глупої ночіу найнесподіванішому місці.
За своє життя я відучив васбоятися божевільних,а тепер помираю і в скорім часівідучу боятися привидів.
Страх ваш я збагнув тоді,коли мовчав, а ви говорили.
А потім я отверз устана тридцять літ —я відправляв богослужінняу всіх автобусах на всіх дорогах Галичини.
Я зайшов у найперший автобус зі
Божим,і ви почали вигадувати,що мене вигнали з духовної семінаріїза несусвітені гріхи і я збожеволів.
Різне вигадували ви,але без менеу 50-х не сідали в автобус на перевалі.
Та цим я не тішився, бо добре знав,що заповів Спаситель.
Я підсів до нещасного чоловіка і
Я твій
Ось мій брат, — махнув той головою убік, —ось той, що вернувся вчора з далекого краю,і згадав, як нас тато поділив.
Ти помолися за нього,бо я буду просити панів,аби повезли його назад,віддам за це усі гроші й маржину”.
Я підсів до того,якого мали вдруге вигнати,і сказав:
Я твій
А щоб тебе кров залляла, блаженний, —я на рідній землі, як між чужими”.
Він був перший,хто поборов страх і прокляв мене.
Тоді я підсів до нещасної жінки,я хотів назвати її сестрою,але тільки поцілуваві сказав:
Щоб тебе голова не боліла”,бо в мене дуже боліла голова.
А ви почали усміхатися —ви більше не боялися божевільних.
А тепер, умираючи, кажу:браття і сестри,щоб ви не боялися і привидів,я приходитиму до вас при світлі дня.
