Село вночі свічок не світить,боїться місяця збудити,що жовтим без наймення квітомцвіте в садах, дощем умитий.
Густа вода спливає з гребель,де обрії спинились в леті.
У бурих кублах побіч себезвірята, люди і комети.
Забута земле під дощами,під оливом рудого неба!
Ця пісня серцю наче камінь,а все ж її співати треба.
