1 min read
Слушать(AI)Забута земля
Село вночі свічок не світить,боїться місяця збудити,що жовтим без наймення квітомцвіте в садах, дощем умитий.
Густа вода спливає з гребель,де обрії спинились в леті.
У бурих кублах побіч себезвірята, люди і комети.
Забута земле під дощами,під оливом рудого неба!
Ця пісня серцю наче камінь,а все ж її співати треба.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Похмурий гімн
Похилі чола,похмурі очі,розпука гола,мов свердлом, точить Тривожний голосшепоче стиха,та зір навколошукає лиха Тривожні очі:німим що буде І серед ночіблукають люди
Концерт з Меркурія
Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну На голови міщан злітають зорі, наче листя,у скорчах болю і багатства людський вир заснув Бур’ян дахів, співуче зілля, міцний кущ — антени На ...
Народини ідеї
За вікнами пливе ніч тиха,та тиша сутінками диха,сидить в кімнаті при столі,десь, мов сичі, сичать жалі,далекий шепіт лине в вуха,далека далеч давить духа Ступає сумнів сном поволіта стукає тихцем до волі Глухий глузливий глум, пихаголки...
Сутінь
Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі В твоїх очах блакитна сутінь Не дно кларнета — дно задуми Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій
