Мене війна веде все
Просторами чужих земель.
Де й наші птиці не літали,
Іду, мов давній менестрель.
Я вірю в пісню, як в молитву,
І смерть, здається, на
Щадить мене в найтяжчих
За… недоспівані пісні.
Коли при спалахах
Вночі, ввірвавшися у дзот,
Я дістаю із-за
З піснями вольними
І на трофейному
Лягає туга І
Я наче відкриваю
У рідний дім, у рідну
І, як сновиддя золоте,
Мені тоді
Про давнє і дзвінке!
Про те,
Що плаче і сміється
Наказ:
Вперед!” — Я знов
Окопну лірику свою.
Й на повен зріст — до того краю,
Де знову бути нам в бою.1944,
Пюшпекі
