Я завтра іду в Україну,
Яку покинув так давно.
Цілую, ставши на коліна,
Своє полкове знамено.
Дивлюсь на нього я
У нез’ясованій журбі.
Всю кров мою, мої
Воно зібрало у собі.
Мій стяг!
Моя багряна птице,
Усе з тобою ожива.
Вже бачу: хмарою
Шляхів нестямних курява.
Вже бачу: стоїмо по
В траншеях в крижаній воді.
Ані хвороби, ні простуди,
Ні сталь — не брали нас тоді.
Звитягу нашу, наші болі,
Загиблих друзів
Читаю на шовковім
Свого ясного
Прощай, мій стяг, і не тьмарися:
На багрянім твоїм
У дзвоні, в зойках
Моїх поривів кораблі.
Усе, що разом пережито,
В походах вистраждано, — все,
Я знаю, інший
Прапороносець понесе!
Листопад, 1945 р.
