«Весно ох довго ж на тебе чекати!»

Весно, ох, довго ж на тебе чекати!

Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?

Чом замість себе до вбогої

Голод і холод, руїну і

В гості ти шлеш?

Бач, уже май зачинаєсь!

О маю,

Чом же мерцем ти приходиш на світ?

Пусто і мертво по полю, по гаю,

Лиш олов’янії хмари

Весь небозвід.

Стогін іде по селищах убогих,

Діти гуртами на задавку мруть,

Сіна нема й стебельця в оборогах,

Гине худібка, по долах

Води

Згинем, – люд шепче. – Таж горе не

Звикло ходить.

Або пошесть прийде,

Або – не дай боже – Польща настане».

От як сей рік зустрічають селяни,

Весно, тебе.1881