Товаришам
І вас зі своїх зборів
Старих порядків лицарі гордії,
Ім’я і діла ваші
І крикнуть:
Зрада!
Пагубнії
І вашу добру славу
Брехнею, й вас полічать між злодії,
Отрутою, замучених, напоять,
Надії ясні жовчею затроять.
На суд потягнуть вас, начинять
Всі тюрми, все покличуть проти вас
Людей і бога.
Ділом і
Не проминуть ранити раз у
М’якеє серце ваше, мов тернами.
Подумаєш:
Отак жить!» – і не раз,
Самому страшно, защемить у
Чи ж так живуть з людьми-братами люди?
Не так повинні!
Щоб не так жили,
Щоб брата і в найменшому пізнали,
За те якраз до бою ви пішли,
На поклик правди проти брехні
Борітеся!
Терпіть!
По всій
Рівняйте стежку правді!
Де
Лиш гложжя, терня, там по вас
Зазеленіє жито, наче гай!19 апреля 1880
Іван Франко
Другие работы автора
Гiмн
Вiчний революцйонер Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер
Пісня геніїв ночі
По боях земного Чи в повні свіжих сил; В утомі з довгого Чи в першім маху крил;
Не знаю що мене до тебе тягне
Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце
Корженкові
Душно і хмарно, Важко бурливий час Чи гинуть марно, Щоб світ не знав о нас