Кличу

Ці слова схвильовані,ці слова неспокійні, грізні.

Їддю часу опльовані,наче коні бичованібатогами, злітають пісні.

Це тобі я складаю дань слів,динаміко суворих днів!

Хоч в саду понад сливоюромантичної пташки нема,мов добою щасливою,своє серце виспівую,бо мовчати не можу, дарма!

Моя пісня тобі і мій спів,динаміко суворих днів!

Ось вітрами дебелимивже надходить епоха світань.

Не словами веселимиз баладовими селами —різко кличу в майбутнє: повстань!

Це для тебе любов моя й гнів,динаміко суворих днів!