1 min read
Слушать(AI)Кличу
Ці слова схвильовані,ці слова неспокійні, грізні.
Їддю часу опльовані,наче коні бичованібатогами, злітають пісні.
Це тобі я складаю дань слів,динаміко суворих днів!
Хоч в саду понад сливоюромантичної пташки нема,мов добою щасливою,своє серце виспівую,бо мовчати не можу, дарма!
Моя пісня тобі і мій спів,динаміко суворих днів!
Ось вітрами дебелимивже надходить епоха світань.
Не словами веселимиз баладовими селами —різко кличу в майбутнє: повстань!
Це для тебе любов моя й гнів,динаміко суворих днів!
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Лист
На клаптику паперурука напише словокоротке:прощай Хоч тьмяні очі знову, зновуобіцяють солодкийодчай На клаптику паперурука напише тремтячи,що тісно двом серцямна світіширокому
Сурми останнього дня
Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,географи малюють зорі крейдою на неба мапі,в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,і місяць золотим котом лежить у мене на канапі Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь...
Ніч
Міх хмар із зорями, мов з житом,бере на плечі ніч і йде У круглім місяця коритізамісить тісто золоте Дівки п’яні, мов грім, проходять,реве із зодіака Бик Земля запліднена, і водиу куряві масних музик
З зелених думок одного лиса
Я не людина, я рослина,а часом я мале листя, Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку,і сонце в ріці веретеном зеленим Написана єдина істина: рости Хвала усьому, що росте,хвала усьому, що існує