Прийшов, як звір із нор пустелі,
Я був, як єсть.
І зрушив душі,стер оселі,
Переорав степи веселі.
І честь.
І нашу
Зів’яли ранки нерозквітлі,
Стікають кров’ю
А де ж надії заповітні?
Розлізлися,як воші, злидні,
Вий вовком до зорі!
Не сизі голуби
По небу голубім
Прийшли вовки,пришли шакали,
Когось кляли,
Когось
Крізь ніч і дим.
Прийшли вовки.
Прийшли шакали.
Шниряли день і
Кого вогнем,кого штирками.
Чи хто залічить наші рани?
А ніч – як сич.
Прости синам,скорботна нене!
Мовчи!
Твій плач – мій біль.
І рана, нене!
Рана в мене,
І лезо у грудях студене
Влучали звідусіль.
А як на сході зазоріє,
Прощай одчай степам!
Десь там,десь там твої надії,
Твій деньна сході десь яріє,
Твоє майбутнє – там!
