Блакитний мед до уст прилип,душа — метелик колекційний,приколена натхненням до небес.
Антени… ах! цікаво… ах!
Блукав і там над містом місяцьі до піщаних берегівтріпотно кораблі тяглися,а в щоглах кубливсяуламок бурі.
Але не бігали тоді за гармонійнимисинтезами.
Не музиканили повітряаероплани.
Лишень увечері шулікакружляв вгорі,а біля нього метушилисьтендітні ластівки,що потім крапками сідалина височінь.
Антени… ах! цікаво… ах!
Душа — метелик колекційний —летить ще далі, в міжпланеття.
Вже пролетіла спогад, другий,на третім раптом
Чоло прострілене не жаломвеселки-бджілки,а
Та горілиць вона лежитьодну лиш мить,а потім знов біжить, біжить,біжитьпокуштувати мед,блакитний мед….
