1 min read
Слушать

Надійні крила

Легкий, святковий, випадковий,він падав, йшов, переливавсь,і відбирав мені він мову,прозорячи густющий час.

Біля колодязя лункоговін стишував свій крок легкий,вдивлявся поглядом предовгиму свій відбиток хилиткий.— Так ось чому мене носилопонад землею сто вітрів,так ось чому, зламавши крила,я падав долу і

Бо треба всякнути в пилюку,пройти крізь сморід, бруд і хлань,просіятись крізь сито мукикраплинами своїх чувань,ізлившись у єдине ціле,в пітьмі не втратить чистоти,пробившись джерелом зраділо,ізнову прагнуть висоти.

І витіснить, розкривши жилиземні, всі клопоти дрібні,аби душа безсмертні крилане обламала в метушні.***

0
0
23
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Как гоблин свою монетку искал
Сознание
«И вырвал грешный мой язык!»
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+