Обганяє хмара хмару,куриться літак, мов дріт,в надра вигаслого жару,щоб поволеньки
Шовкопрядний дощ тихенькоточить лощені
Біль такий, ніби обценькиз тіла смикають кістки.
Та не змірять болю звуком,не змотать його, як нить.
І у пологових мукахпородільниця кричить.
Пробиває шкаралущувже дозріле
Доганяє смерть всіх сущих,крик погибель
Гасить звуки простір ватний —крик відлунює в тобі,мов життя самодостатнє,бо йому імення — Біль…***
