На золотому столі

О.

Над безоднею світу багряна

Стоїть і хитається в хмарах синіх.

На білому тлі золотого

Відбилися пера стальні і

Там Пушкін під зорями і Тарас,

Там Лєрмонтов плаче вві сні і лютує,

В рожевих зірницях там вітер погас,1 тиша колиску собі гаптує.

Встають під скалою і сонце, й гроза,

І дні пропливають над нею без

Схилився в задумі там

З жорстокого віку, з квітучого віку.

Він йшов до стола, осіянний добром,

Він пише слова золотим пером.

Він йшов до стола крізь буденний

В буремнім вогні беззупиння живого.

Це він не зійшов до народу вниз,

А тихо злетів до народу свого!

І, повен звитяги, згорів на землі,

В калюжах побачивши

Внизу під скалою летять журавлі,

Земля в яблуневім уборі.

На хвилях полощуться лози, як

Прокинулись люди в хвилину

Підвівся козак за столом золотим,

Столом золотим комунізму.1956