Пам’ятi МК Зерова
Колеса глухо стукотять,мов хвиля об паром,стрiчай, товаришу Хароне,з лихом i з добром.
Колеса б’ють, колеса б’ють,кудись торують путь,уже й додому не вернуть,додому — не вернуть.
Колеса глухо стукотять,колеса стукотятьв христа, в вождя, в усiх божатi в мать i в перемать.
Москва, гора Ведмежа,
Кемi Попiв-острiв — шляхза ґратами, за вартами,розбухлий на сльозах.
I знову Вятка,
Котлас,
Усть
Вим.
Далi — до Чиб’ю.рад-соц-концтаборiв союз,котрий господь забув.
Диявол теж забув.
Тепертут править iнший бог:марксист, расист i людожеродин — за трьох.
Москва — Чиб’ю,
Москва — Чиб’ю,печорский концентракспоруджує нову добуна кровi i кiстках.
Стус Василь
Other author posts
Костомаров у Саратові
Але що ж робити живій душі у цій державі смерті В МисикIЗа роком рік росте твоя тюрма,за роком рік підмур’я в землю грузне,і за твоїм жалінням заскорузлим,за безголів’ям — просвітку нема Живеш — і жди
“Звіром вити горілку пити”
Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем,і добі підставляти спите вірнопідданого лице І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рідріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ І не бештати, пане-брате, а триматися ...
“Ця п’єса почалася вже давно”
Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає Не живе Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)
“Я йшов за труною товариша й думав”
Я йшов за труною товариша й думав:щастить — таки людям,задер ноги, i нiякого тобi клопоту,востаннє блиснув голими стегнами покiйника,а свiт хай собi ходить хоч на головi Та коли ми прийшли на цвинтар,побачили стiльки машин, фургонiв, катафалк...