Лист до Ріо

…жонґлер водить пальцем по ґлобусі, а нас там нема.

Віра Вовк.

Триптих.

Bliss was it in that dawn to be alive, but to be young was very heaven!

William WordsworthВіро, чи чуєш в далекому Ріо?

Ми є!

Ми з’явились на ґлобусі!

Метеором несподіванки для світу,що зустрів нас переляком, упередженням.

Міняються скалі вартостей:вороги виявляються потенційними союзниками,а друзі — гіпокритами, еґоїстами,що хочуть зберегти за собоювиключну монополію на свободу.

Але ми є, ми будемо!

Мої плечі сьогодні випрямлені новою гідністю,я часто усміхаюся, читаючи світову пресу.

Ми вийшли на арену з піднятою головоюі нас — нарешті! — помітили.

Яке щастя дожити до цього чуда,коли мрія приречених стає буденною дійсністю,коли вже не кров революціонерів,а розважливий розум державників,не крик руїнників, а впертий труд реформаторівбудують справжнє майбутнє.

Ми є, ми будемо.

Нас не зможуть більше заперечити.

Випиймо,

Віро, шампанськогоза наше завтра.

Будьмо!30 серпня 1991