Весна

Щодень тебе перемагаю:ім’я й накреслення твоє,що підкріпилось бростю гаюі однослівним ручаєм.

І, вочевидь, звитяжства деннізначущі лиш для самовтіх.

Джмелі літають нестяменні,продіркувавши злеглий сніг.

Пониклість сходить з рук лінивих,коли стрічають обтинач:дерева тверднуть терпеливо,тамуючи у жилах плач.

А завтра на ногах тремтячихдухмяне визріє лоша,і випурхне у день, неначелегка кульбаб’яча

Безодголосним буде поле,загусне кров на язиці,і руку боязко проколекристалик солі на щоці.***