Перед дзеркалом
Затримало б хоч ти, безпам’ятне свічадо,минаючу, співку, гірко-солодку радість.
На аркуші води затримай хоч обличчя,хоч рамцями обмеж пустечу
Будинок, наче сніг, пойнявсь давно водою,пом’якшала земля поволі під стопою,рідкішим став твій слух — просіюється мова:лишилося хіба якихось два-три
Вітчизна», «ненька», «ти»та зойк чи вигук гострий,що котиться вперед, вирівнюючи простір,і навмання за ним ступаєш ти слухняно,і, наче віск, в руках мнеш кулю олов’яну.
Розплющив глянцю шар, допив байдуже срібло,порожнє скло розтовк на скалки вельми дрібно,на порох розмолов, дмухнув — порожні
Навіщо ж ти вивчав усі земні науки?
Щоб в щілини між склом все протекло до краплі,що сяяла ізнов у просторі квадратнімоманлива блакить чи незглибимі води,яку на мить схитне новорожденний подих?***
Павло Мовчан
Other author posts
Співвідношення
Мало, мало, ой мало життя,аби втішити всіх і розрадить,перейнятись до всіх співчуттям,по голівці кульбабу погладить Мало рук, мало серця меніобійняти, любов’ю зігрітидні старечі і плечі сумні,безпросвітне сирітство на світі В моїх подиха...
Дві росяні краплі
Лопушана долоня виважує чисту краплину,успадковану з ночі — цей скарб над скарби;як і ти, я стою нищуном коло тинуі стискаю у жмені таку ж крапелину,а над нами кружляють хапкі голуби…— Мамо, нащо ота жалива кругом хати,дерев’яні шеренги, бундючний...
Душа прозориться до дна
Ніяковіючицвіте жовтенький підбіл Пахнуть трави Жовто-зелено, кучерявоберези повняться І на прозору волосіньнанизує хмарини жайвір
Єдиним рухом
Утечище моє, прибіжище, криївко,бездомному мені незатишно і гірко, —як в полі полину, пожухлій бадилині, —в дводільній однині від літа і донині Темніючи лицем, мов явір на відлигу,дивився я на сніг посизілий, мілкий:над ним, як в льодохід,пли...
