Книга прочан 3
Дорога жовта під ногами,блакитне небо понад нами.
Іду незнаними шляхами.
Людина — вічний пілігрим.
Тужу за сміхом і весною,співають птахи понад мною,дзвінкі пісні пливуть ясоюперед паломником німим.
На плечах свій несу тягар,у синій скрині Божий дар,хоч палить спеки лютий жар,хоч батогом бичує злим.
І так мандрую без упину,мов чотки, пхаю кожну днину,і аж тоді я відпочину,колий дійду в Єрусалим.
Неділя, 27 березня 1932
