Дума про плакати
Рядами, рядами, рядами,
Довгими смугами, над кам’яними
Висимо,
Лежимо,
Ми на мурах розіп’яті,
Ми плакати, плакати, плакати.
І вдень і вніч ми все одні,
У вдень і вніч ми все різні,
Міняємося,
Минаємося,
В
Серед міста.
Ми розвійні вулиць брати,
Ми плакати, плакати, плакати.
А над нами небо плине,
А над нами бетон лине,
А між небом і
Одним стоном, одним
Місто, місто розікрите, розколисте та розмите.
Ми на мурів лук нап’яті,
Ми плакати, плакати, плакати.
Від рож червоні,
Від мурів зелені,
Від фйолків фйолетів,
Від неба
Ми вкрали.
Набрали,
Ми яскраві красок плати,
Ми плакати, плакати, плакати.
Водограєм,
Буйним граєм,
Злотом, сріблом осліпляєм,
Мозайкою осяваєм,
Ми в вуличний чар закляті,
Ми плакати, плакати, плакати.
Ми все знаєм,
Що? де? є?
Ми всілякі вісті маєм:
Хто? вже? ще?
Ми про все повідомляєм,
Величаєм,
Поганьбляєм.
Ми вістуни все закляті,
Ми плакати, плакати, плакати.
Ми мусимо все кричати,
Душу свою сповідати,
Тайни свої виявляти,
До ух лестиво шептати,
До ух рипливо гримати,
Без упину,
Без спочину,
До
Ми не можемо спочати,
Ми плакати, плакати, плакати.
Людей зводим,
В блуд їх вводим,
Ляском маним,
Ляском п’яним.
Жонглери, маклери,
Все відкриті,
Все одверті,
Не закриті,
Покраяні,мальовані,
Проститутки, юди, свати,
Ми плакати, плакати, плакати.
Антонич Богдан-Ігор
Other author posts
Лунатизм
Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято,перестань, перестань, о молюсь, перестань О чому, о чому і мене, і тебе, о чому нас проклято,щоб ішли я і ти, вдвоє ми, на землі й на неба грань О замкни, о замкни хоч на хвильку одну ...
Ідеал
На синьому безмежжі океану,де не догляне навіть людське око,високо, аж до хмар, в імлах глибокосамітний острів серед хвиль пеану На острові, так каже казка,теменні скарби десь лежать закляті Горять моряцькі очи у завзятті,жага бушує в ду...
Ніч на площі Юра
Північ чорна, наче вугіль,ходить тінь по площі Юра,в’ються обручами смугина блискучих сірих мурах Місяць — таємничий перстень,вправлений у ночі гебан Будеш в срібнім сяйві мерзтипід холодним дахом неба Відрізнити сам не можеш,що тут...
Руно
Поїдемо удвоє по закляте руно З долоні вітру, що прощався з нами, грудкапогаслої зорі упала, мов дарунок Вперед Сім миль кохання і остання — смутку