День який людство не забуде
Боже!
Ти є в небесах чи немає?
Вийшовши в поле, молюсь, як завжди,
Силі, що землю в долонях тримає
Доброму Богові Сковороди.
Боже!
Сьогодні достоту відомо,
Чом Ти мене у окопах зберіг:
Кривда вернулась до нашого дому,
Лихо шкребеться на отчий поріг.
Лихо, яке вже, здавалось, померло.
Та не судилось його перейти:
В сонце націлились атомні жерла,
В серце вп’ялися колючі дроти.
Шепчуть дерева, віщує лелека.
Мовлять скорботні обличчя жінок:
Буде й для мене дорога далека
Буде і хрест, і терновий вінок.
Все я прийму, бо повинен, бо мушу,
Боже Тараса й Сковороди!
Дай тільки неба в натомлену
І подорожник до ран приклади.
Ласки жіночої дай на
Дотик долоні, сестринську
І материнську недремну тривогу,
І затамовану в серці грозу.
Знаю, що зоряний дух переможе,
Хоч понад стріхами темінь
Дай мені стати криницею,
Боже,
Там, де від спраги вмирають уста.
Руденко Микола
Other author posts
Апологія болю
Пам’яті Олени Як слово у нашій мові Так біль у живих світах Без болю немає любові
Сонячний вітер
Сонце постійно випромінює в космічний простір усті потоки атомних часток, їхній рух називається сонячним вітром (Iз Ой ти, Земле, нещасна матінко,
Побачення Поема
1 На градуснику — мінус сорок п’ять Птах падає, згорнувши мертві крила І ніби дослухаються світила,
Сенс життя
Де реальність, де сон Чи збагну до пуття Сірий Минуле сповив пеленою