За греблею трьох днів і трьох ночей, де вир закляклий,безодня зелені в півсоннім півбутті безкрая.
Прив’язані до пнів, попутані вітри й бог лякустолиций, хитрий бог, що все нове обличчя має.
Приземні блискавиці-змії сковзають пнямислизькими від роси, що молоком холоне в склицю.
Ніч марнотратна нищить надмір форм, як зайві плями,лиш дуб, мов скнара, береже монет зелених листя.
Зоря на промінь сперлась, мов на кий, стоїть над яром,де борсуком у лігві зло сховалось і притихло.
Чадять урочища мокравин, цвіль кадить рудим пожаром,а ніч, як чорний буйвол, в рогах місяць — шерсті віхоть.
Безумна безліч форм.
Багатство, що призначене для мар,а ввиш пустеля неба — людський ляк і захват, мертве світло,лиш дуб, рослинний лев, над лісом, гордий і скупий монарх,підводить вранці сонця жезл над марнотратним світом.9 червня 1936
