1 мин
Слушать(AI)Моїй Леонорі
Ні, тебе нема, нема на світі,
Ти з’явилася у ніч осінню,
І уста твої, уста
Я зустрів побожно, як святиню.
Ти з’явилась тихо, щоб мене збудити,
Блиснуть і розвіятися тінню,
І навіки в серці спогад
Про солодку ніч, ясну і синю.
Пропливають чисті образи жіночі,
В їх я відблиск — відблиск твій —
Ті ж уста, ті ж незглибимі іскри-очі,
А чогось нема.
Чого?
Не знаю.
І колише серце вічний біль та
Ні, тебе нема на світі, білорука!1911-1918
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Поет
Не ваблять торжища, і оргія не надить, І марно точиться, немов солодкий плин, Музика в далечі Серед суворих
Троє в одному човні не рахуючи собаки
Джером К Прив’язано човен до темного коріння Замокли сухарі, і цукор одмокрів І згорбились тіла завзятих мандрівців:
Есмеральда
Шаліє вихор полум’я і змори: Коза, та бубон, та циганський стрій П’єр Гренгуар, високий і худий, Уже забув містерії і хори
Новий хліб
Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські — як Того, про що розказує вода